Кирило Горобець: «Ідеальної формули кіно не існує – це завжди збіг багатьох факторів»

Кирило Горобець – продюсер FILM.UA Group, викладач кафедри продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва КНУТКіТ імені І.К. Карпенка-Карого. Експерт аудіовізуального сектору Українського культурного фонду. Художній керівник курсу «Продюсерство медіавиробництва» (з вересня 2026).

Інтерв’ю записане в рамках вступної кампанії-2026.

Як ви самі прийшли в продюсування?

На початку кар’єри, у 2007 році, я працював на харківському регіональному телебаченні ведучим ранкових прямих етерів. Попри престижність професії телеведучого, мене постійно тягнуло поза кадр.

У 2012-му я вступив до КНУТКіТ на продюсера. Робота в кіно почалась майже одразу. Після першої ж сесії я потрапив на знімальний майданчик до Дмитра Томашпольського. Відтоді й рухаюсь адміністративною лінією: від хелпера до продюсера.

Перший майданчик вразив масштабом. Мені сподобалося систематизувати, структурувати весь організаційний процес, шалений потік задач. Настільки сподобалося, що сьогодні я використовую у роботі власне програмне забезпечення, щоб ефективніше реалізовувати проєкти.

Що вам дав наш університет як студенту? Кого ви вважаєте своїми вчителями в професії?

Університет дав мені найголовніше – нетворкінг. З багатьма одногрупниками ми зараз працюємо разом, постійно спілкуємось і допомагаємо одне одному. Це ком’юніті – мабуть, найбільший здобуток університету для мене.

Щодо вчителів, то моє навчання припало на період, коли викладацький штат істотно змінювався. І я вдячний усім нашим педагогам.

Що вас драйвить у вашій професії?

Власне, сама професія і драйвить. Щодня змінюється все – локації, на яких знімаєш, люди, з якими спілкуєшся. Кожен проєкт приносить величезну кількість нових знайомств.

Драйвить і спостереження за змінами вподобань глядача. Це змушує постійно тримати руку на пульсі, щоб розуміти, що зараз актуальне, що цікаве. Бо завдання режисера, продюсера, будь-кого в команді – робити кіно для глядача, а не для себе.

Продюсер, який є для вас зразком для наслідування у фаховому сенсі.

Чесно кажучи, не хочеться виокремлювати когось одного. Продюсерство, як на мене, взагалі складно зводити до фігури зразка, бо це професія, у якій кожен будує свою модель під конкретний ринок, конкретну команду, конкретний тип проєктів. Те, що працює в одного, може зовсім не спрацювати в іншого.

В українській індустрії є люди, на яких я звертаю увагу і за чиєю роботою цікаво стежити. Є продюсери, які успішно роблять глядацькі історії й збирають серйозні бокс-офіси. Або є ті, що вміють робити якісне фестивальне кіно. Свого часу мені дуже імпонував світлої пам’яті Юрій Мінзянов, який паралельно з комерційними проєктами підтримував молодих кінематографістів. Ця історія про соціальну відповідальність індустрії перед новим поколінням мені досі дуже близька.

Корисніше дивитися на конкретні рішення, фільми, стратегії, і вже з цього збирати власний інструментарій.

Чи обов’язково вступнику на ваш курс мати економічний або менеджерський бекграунд?

Ні, усе це передбачено навчальним планом. Основ і баз, необхідних майбутньому продюсеру, навчатимемо. Найголовніше, що я хочу передати студентам, це свій погляд на кіновиробництво, на його значення, ключові елементи створення й промоції.

Це величезна, кропітка праця. Основне, що я планую зробити саме на цьому наборі – максимально перевести програму в практичну площину. Навіть аудиторні заняття фактично будуть практичними.

Студенти мають якомога швидше підхопити процес мислення продюсера. І для таких швидких відповідей на багатовекторні питання я сформував великий пул практичних завдань, з якими ми і будемо розбиратися.

Головні внутрішні якості, якими має володіти майбутній продюсер.

Єдине й найважливіше – чесність. Насамперед із самим собою. Звідси виростає чесність у стосунках з колегами на проєкті, а з неї та сама атмосфера, в якій створюються найкращі глядацькі фільми. Глядача ніколи не обманеш, він завжди відчує, де кіно було чесним, а де намагалось трохи схитрувати.

Чи має продюсер втручатися в творчі рішення режисера?

Якщо ми про комерційне кіно, радше так. Оскільки комерційне кіно диктується умовами ринку й бізнес-моделлю, а творчі рішення майже завжди впливають на фінансову складову. Якщо ми про авторське кіно, то скоріше вплив продюсера тут має бути обмеженішим.

Проте навіть у комерційному кіно моя позиція така: якщо продюсер винаймає режисера, то значить обговорені всі ключові моменти і нюанси співпраці.

Це означає, що настає момент, коли продюсер може дати режисеру більше свободи. Звісно, спостерігати, десь контролювати, можливо, втрутитися.

Але загалом кіно – командне мистецтво, і кожен член команди має відповідати за свій напрям.

Три книги, які вступник на ваш курс має прочитати.

Це не топ, а радше та база, з якої я б особисто радив починати, бо вона дає різні зрізи професії.

Перша – Сід Філд, «Кіносценарій. Основи сценарного ремесла», нарешті перекладена українською. Це фундамент розуміння того, як влаштована історія: структура, поворотні точки, ритм. Продюсер, який не відчуває сценарію, не зможе ані адекватно оцінити матеріал на вході, ані вести розмову з режисером і сценаристом по суті.

Друга – Роберт Маккі, або «Історія на мільйон доларів», або «Оповідь», також доступні українською. Маккі поглиблює те, що дає Філд, виводить розмову про драматургію на рівень принципів і конфлікту. Прочитавши ці дві книги поспіль, ви вже зовсім інакше читаєте сценарій.

Третя – Едвард Епштейн, «Економіка Голівуду». Як насправді рухаються гроші, з чого складається економіка фільму, чому касові збори в прокаті – це лише верхівка айсберга.

Три фільми, які вступник на ваш курс має побачити насамперед з продюсерської точки зору.

«Мої думки тихі». Класичний приклад того, як проєкт, замислений як авторський, режисерський, вдало вийшов на широку глядацьку аудиторію й отримав серйозний комерційний результат.

«Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука. Це інший полюс, фестивальна траєкторія українського авторського кіно і складна копродукційна модель. На цьому кейсі добре видно, як збирається фінансування з кількох країн, як проєкт заходить у програми великих фестивалів і як вибудовується міжнародна видимість фільму, який за визначенням не розрахований на масовий прокат.

Італійський фільм «Ідеальні незнайомці». Сильна, яскрава драматургічна історія, яка не вимагала шалених виробничих витрат, побудована значною мірою на чистих діалогах і одній локації. Це фільм-рекордсмен за кількістю ремейків, якщо я не помиляюсь, понад 20 країн.

Завжди з продюсерської сторони називають «Хрещеного батька» як канонічний зразок.

Так, це справді продюсерський канон, просто я певен, що його бачили майже всі. Наводячи свої приклади, я навмисно зупиняюсь на фільмах, які особливі окремими аспектами. Але важливо зазначити, що ідеальної формули кіно не існує – це завжди збіг багатьох факторів.

Саме цей збіг і дає шанс на успіх. І це стосується будь-чого – авторського кіно чи фільму для широкої аудиторії. Ідеального зразка, як правильно зробити кіно, не існує.

Чого ви точно не навчите своїх майбутніх студентів?

Ого, гарне питання.

Відповідь, мабуть, прихована в попередньому. Ідеальної формули кіно не існує, її неможливо вивчити, зрозуміти, знати. Неможливо вгадати, яке кіно збере шалену касу, а яке, не зібравши нічого в бокс-офісі, дасть шалений глядацький відгук на платформі після релізу.

Найголовніше, чого можна навчити – це розумінню самого процесу кіновиробництва, бо це і є основа. А надалі весь набутий інструментарій треба навчитися застосовувати на практиці.

Величезну роль у кіно і в його чесності перед глядачем грає набутий життєвий досвід. І ось тут, відповідаючи на ваше питання, кожному гарантовано доведеться йти власним шляхом.

Чому цьогорічний абітурієнт має вступити саме на ваш курс?

Це мій другий набір в університеті, перший випускаю цьогоріч. Як і має робити кожен продюсер, я зробив роботу над помилками після першого набору. Десь, можливо, припустився помилок, але вже відрефлексував, зрозумів і через це істотно оновив програму курсу.

Друге – це вступ до практикуючого продюсера, який не зупиняється і щороку випускає хоча б один (а здебільшого навіть більше) фільм чи серіал. Тому це поєднання теорії й практики в єдиному процесі. Цього іноді бракує ЗВО, де теорія превалює над практикою. На цьому курсі, як я бачу, баланс буде ідеальним 🙂

І ще – я хочу поекспериментувати. Можливо, ми з майбутніми продюсерами спробуємо показати колегам-режисерам і сценаристам кілька прикладів того, як зробити класний фільм, який влучно потрапить у цільову аудиторію. Сподіваюся, у нас це вийде.

Інтерв’юер – кінознавець Олег Зозуля
Візуальне оформлення – Валерія Царенко, 2 курс ОПП «Організація кінотелевиробництва»