Про кіноклуб “Cinemadrom”

Історія студентського ретро-кіноклубу Cinemadrom почалася з усвідомлення факту необхідності вдовольнити синефільські забаганки студентів кафедри кінознавства і всіх охочих кіноманів.

На саму ідею створення кіноклубу від імені студентів кафедри – Богдана Марченка та Олександра Пантіна, наштовхнула завідувачка навчальної лабораторії Єлизавета Сербіна, запропонувавши обговорити ініціативу з доцентом кафедри й заслуженим діячем культури України – Сергієм Тримбачем, який доклався до створення кіноклубу саме у стінах Будинку кіно.

Так з 21 листопада 2023 року Cinemadrom запрацював на безоплатній основі, ставши постійною графою у календарі подій і заходів Будинку кіно.

Концепція некомерційного кіноклубу полягала у повному зануренні відвідувача в історію створення та аналіз обраного твору за допомогою виступів ведучих, їх доповідей, до і після показу, а також колегіальної форми обговорення фільму. Таким чином, кіноклуб мав просвітницьку мету підвищення рівня свідомого перегляду і розуміння кінематографа глядацькою аудиторією й виступав своєрідним майданчиком для практики студентів-магістрів кафедри кінознавства. Фільми, що показувалися у кіноклубі становили певні тематично об’єднані цикли чи, точніше, щомісячні програми.

Так, відвідувачі Cinemadrom-у, на перших двох показах мали змогу ознайомитися з творчістю данського майстра епохи німого кінематографа Карла Теодора Дреєра: «Вампір – Марення Алена Ґрея» (1932 р.) та «Страсті Жанни д’Арк» (1928).

2023 рік згодом було вирішено завершити трьома картинами з циклу «Американська трагедія американської мрії», яка містила рецепцію наслідків «Великої депресії» для американського суспільства у кінематографі «Золотої ери» Голлівуду, з такими різноплановими стрічками, як: «Янголи з брудними обличчями» (1938 р.) реж. Майкл Кертіс, «Грона гніву» (1940 р.) реж. Джон Форд, «Містер Сміт вирушає до Вашингтона» (1939 р.) реж. Френк Капра.

Повернувшись з канікул у лютому 2023, кіноклуб попрямував в протилежному напрямі на світовій мапі, обравши за орієнтир Далекий Схід з програмою «Кінематограф висхідного сонця», присвяченій періоду розквіту японського кіно. У програмі містився німий авангардний фільм жахів «Сторінка безумства» (1926 р.) реж. Тейноске Кінугасі, поетична сімейна драма-елегія «Токійська повість» (1953 р.) реж. Ясудзіро Одзу, містичне й загадкове дзідайґекі-фентезі «Казки туманного місяця після дощу» (1953 р.) реж. Кендзі Мідзогуті та фільм, що поклав початок легенді про авторський стиль Акіри Куросави «Рашумон» («Расьомон») (1950 р.). Сьогодні «Кінематограф висхідного сонця» залишається найуспішнішою програмою за кількістю глядачів, присутніх на сеансах.

Далі, разом з глядачами, занурились у глибини позасвідомого у березневій програмі «Сюрреалізм: Європа – Америка», де були представлені картини як європейських класиків сюрреалістичного напряму в кіно – Луїс Бунюель («Андалузький пес» 1929 р., «Золотий вік» 1930 р.) та Жермен Дюлак («Мушля і священник» 1929 р., «Усміхнена мадам Бадьо» 1923 р.), так і американських початківців незалежного, андеграундного кіно Майї Дерен («Полуденні сіті» 1943 р., «На березі» 1944 р., «Ритуал пробудження часу» 1946 р.) та Кеннета Енгера («Урочисте відкриття храму насолод» 1954 р., «Сходження скорпіона» 1963 р., «Сходження Люцифера» 1980 р.).

Аби збалансувати пропорції химерності, на квітень була приготована ретроспектива картин Альфреда Гічкока: «Людина, що знала занадто багато» (1934 р.), «Мотузка» (1948 р.), «Вікно у двір» (1954 р.), «Птахи» (1963 р.).

Травневий сезон розпочався програмою «Чех – будь здоровий!», що розглядала кіно «Нової чехословацької хвилі»: «Потяги під пильним наглядом» (1966 р., реж. Їржі Менцеля), «Спалювач трупів» (1969 р., реж. Юрая Ґерца), «Валерія і тиждень чудес» (1970 р., реж. Яроміла Йіреша і короткометражні роботи різних років чеського режисера анімаційного кіно Яна Шванкмаєра.

Cinemadrom завше шукав неординарні та досі не висвітлені сторінки в історії світового кіно і намагався розкрити їх під власною, оригінальною оптикою. Цитуючи маніфест кіноклубу: «Лише структурний аналіз кіна у контексті усіх його попередників і попутників, як мистецтва тотального синтезу, може подарувати дійсно глибоке розуміння його єства, в системі решти мистецтв, його старших братів і сестер. Ґрунтовний підхід кваліфікованих спеціалістів та справжніх ерудитів у площині мистецтва подарує відвідувачеві нашого кіноклюбу широку, і, що не менш важливо, динамічну картину розвитку культури людства, користуючись прикладами як з історії кінематографу інших країн, так і вітчизняної».

У липні 2024 кіноклуб, після невеликої перерви, знов поновив свою діяльність вже на базі книгарні-кав’ярні «Закапелок», за адресою: вул. Верхній Вал, 62, радуючи своїх відвідувачів новими програмами та затишною атмосферою щирого синефільства.

• Більше про кіноклуб та актуальна афіша.

Хай живе Cinemadrom!
За матеріалами Богдана Марченка

Афіші клубу