Щоб не фільмував Вайда, він завжди фільмував відчуття часу
26 березня 2026 року в Інституті екранних мистецтв ( Київ, вул. Коновальця, 18, ауд.208б) відбулася Всеукраїнська наукова студентсько-магістерсько-аспірантська конференція «Кінематографічний універсум Анджея Вайди: митець в історії», організована кафедрою кінознавства й присвячена 100-річчю видатного польського митця.
Вітальне слово для учасників конференції виголосила в. о. завідувачки кафедри кінознавства, докторка філософських наук, кандидатка мистецтвознавства, професорка. Марина Тарасівна Братерська-Дронь. Зі своїми доповідями виступили запрошена гостя конференції – завідувачка кафедри Методологій крос-культурних практик Харківської державної академії дизайну і мистецтв, докторка мистецтвознавства, професорка Зоя Іванівна Алфьорова, кандидатка мистецтвознавства, професорка, заслужений діяч мистецтв України Оксана Станіславівна Мусієнко, аспіранти Максим Клопенко і Богдан Марченко, студенти Артем Голубєв, Поліна Мельничук, Катерина Ктітор, Діана Бубнова, Дарина Бедрик, Майя Карташова,
Модерували захід ст. викладачка кафедри кінознавства, голова Спілки кінокритиків України Оксана Валеріївна Волошенюк і викладач кафедри кінознавства Максим Ігорович Клопенко.
Учасники конференції не просто звернулися до надбань класика світового кіно Анджея Вайди, а й спробували проаналізувати його кінематограф як цілісний авторський світ, у якому перетинаються історія, пам’ять і особистісний досвід людини. Виступи підтвердили, що Вайда завжди залишався уважним дослідником внутрішнього світу героя, поставленого перед складними моральними виборами.
В межах цієї розмови його творчість постала в різних вимірах: як свідчення історичних травм, як вишукана художня мова, що поєднує кінематограф, театр і живопис, як простір формування національної ідентичності. Та попри цю різноманітність, усі доповіді об’єднало спільне розуміння: у центрі вайдівського кіно завжди перебуває людина, яка вписана в історію і, водночас, відповідальна за власний вибір.
Різні дослідницькі підходи – від аналізу естетики та жанрів до філософського і культурологічного осмислення – дозволили побачити цілісність робіт Вайди, в яких особисте й історичне перебувають у постійному діалозі. Оксана Станіславівна Мусієнко підсумувала, що щоб не фільмував Вайда, він завжди фільмував відчуття часу.
Конференція стала важливим кроком до глибшого розуміння творчого спадку режисера, підтвердила, що діалог із його фільмами триває і надалі, кожного разу відкриваючи нові грані непересічного митця
