«Нехай мої струни лунають…»: поетичний вечір до Дня народження Лесі Українки відбувся в Арт-підвалі

26 Лютого 2026

25 лютого 2026 року в Арт-підвалі головного корпусу Університету відбувся організований кафедрою сценічної мови поетичний івент «Нехай мої струни лунають…», присвячений Дню народженню Лесі Українки – одній з найвизначніших постатей української літератури, поетеси, драматургині, перекладачки, культурної діячки, символу інтелектуальної глибини й духовної сили української нації.

Цього дня простір Університету наповнився живим звучанням Лесиного слова. Її поезія – глибоко філософська, символічна, психологічна – знову заговорила про свободу, про внутрішню гідність і нескореність духу. У виконанні студентів твори Лесі Українки звучали сучасно, проникливо й особистісно, ніби написані сьогодні.

Формат відкритого мікрофону створив атмосферу довіри та творчої свободи. Кожен охочий мав змогу прочитати улюблений вірш поетеси або поділитися власним сценічним баченням її текстів. Це був щирий діалог із класикою – без пафосу, але з глибокою повагою й внутрішнім трепетом.

Особливу мистецьку цілісність вечору надали виступи студентів 2-А та 2-Б курсу ОПП «Акторська майстерність театру і кіно». Молоді митці продемонстрували високу культуру сценічної мови, тонке відчуття ритму й підтексту, емоційну правдивість.

Курс працює під керівництвом викладачки та завідувачки кафедри сценічної мови, професорки – Тетяни Кобзар та художнього керівника – народного артиста України Станіслава Мойсеєва. Їхня спільна педагогічна робота відчутно проявилася у професійній якості виконань та внутрішній зібраності студентів.

Ректорка Університету Інна Кочарян, звертаючись до учасників та організаторів заходу, зазначила:

«Сьогодні ми вкотре переконалися, що класика – це не минуле, а жива енергія культури. Слово Лесі Українки звучить у стінах нашого Університету як духовний орієнтир – сміливий, гідний, незламний.

Я щиро дякую нашим студентам за глибину, щирість і сценічну культуру, з якою ви працюєте з поезією. Ви не просто читаєте тексти – ви пропускаєте їх через власний досвід, і саме тому вони звучать переконливо й сучасно.

Окрема подяка кафедрі сценічної мови за ініціативу, високий професіоналізм і системну роботу зі збереження та популяризації українського художнього слова. Саме завдяки вашій праці формується не лише акторська майстерність, а й світогляд майбутніх митців.

Нехай Лесині струни й надалі лунають у нашому Університеті, надихаючи кожного з нас на творчу сміливість і духовну силу».

Поетичний івент «Нехай мої струни лунають…» став ще одним підтвердженням того, що українське слово – живе, актуальне й необхідне. І саме в університетському середовищі воно набуває нового звучання та нових сенсів.

Лесині твори, які прозвучали, та виконавці:

2-Б акторський курс (викладач сценічної мови – Тетяна Кобзар)

«Була весна весела» – Марія Штепа-Пекур
«Не жаль мені, що я тебе кохаю…» – Анжеліка Ігнатенко
«І все-таки до тебе думка лине» – Поліна Железкова
«Хвиля» – Надія Матьошко
«Ти, дівчино, життям розбита, грай!» – Софія Мазур
Лист до О. Кобилянської – Богдана Водолаз
«Fa» (сонет) – Орина Литвиненко
«До мого фортепіано» – Мар’яна Скиба
«Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…» – Катерина Курченко
“Уста говорять: “він навіки згинув!”» – Анастасія Боєва
«Горить моє серце» – Софія Корецька
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» – Анничка Табацька
«Якби мої думи німії» – Анастасія Гудир-Порицька
«На мотив з Міцкевича» – Марія Кондратюк

2-А акторський курс (викладач сценічної мови Лисій О.С.)

«Сліпець» – Володимир Варчук
«Касандра» – Шона Марчук
«Пізно» – Софія Прудникова
«В катакомбах» – Андрій Онищук

Вечір був не лише мистецькою подією, а й простором глибокого осмислення ролі слова в сучасному світі. Леся Українка – це голос, що звучить крізь століття. Леся Українка – це слово, що не втрачає сили крізь роки.

Організатори:

режисер-постановник – викладачка сценічної мови, заслужена артистка України, професор Тетяна Кобзар
звукове забезпечення, фото та відеозйомка – Максим Блохін
світлове забезпечення – Максим Мітюхляєв