«Наш випускник. Наш Герой. Прощання.»

26 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання загинув випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого –  Іванець Іван Іванович (випуск 2024 року).

Він навчався на ОПП «Майстерність диктора та ведучого програм телебачення». Хотів більше. Завжди хотів більше. Прагнув опанувати акторську майстерність, режисуру, журналістику, драматургію, роботу художника-постановника, телеоператора…

А завершив свій короткий життєвий шлях –  Воїном.

Іван належить до покоління, яке вміло мріяти масштабно й жити по-справжньому. Його згадують як людину дії, енергії, відповідальності та великого серця.

Голоси пам’яті

Ліза: “Дивно і важко писати про нашого однокурсника в минулому часі… Якщо він за щось брався – від прибирання аудиторії до роздумів про сенс життя – робив це пристрасно, завзято, інколи навіть гіперболізовано. Йому завжди було до всього діло. Він не терпів байдужості. Він мріяв масштабно, трохи божевільно – хотів жити на повну, пробувати, ризикувати, брати від життя все. Він жив для інших. Бо інакше й не міг. Я вдячна Всесвіту за нашу зустріч. До зустрічі – й в іншому житті.”

Оля: “Ваня жив відповідально. Ніколи не мав страху. -Я йду перший,- казав він. І першим ішов відповідати на екзамені, першим пропонував комусь із друзів допомогу. Постійно, обов’язково. Без нього назавжди стало сумніше. Тепер нам треба навчитись відповідати за допомогу, за сміливість, навіть за настрій. Дуже сумно. Але ж як було з ним весело, як же багато ми сміялись.”

Паша: “Підтримка, повага, розуміння, мотивація, людяність… Це одна Людина. Наш Ваня! Проблем для хлопця не існувало! Усе вирішувалося “тут і тепер”. Є завдання, знайдеться рішення! В нього був талант комунікабельності. Він хотів, щоб усі на планеті були друзями. Жити в мирі, товаришувати, кохати, ловити кайф від життя. Немає слів аби висловити біль втрати. І болить неймовірно, щоб поділитися спогадами про таку людину.. Навіки в пам’яті і серці!”

Ася: “Ваня, Ванюша… Щирішої людини в цьому світі важко було й зустріти. З тобою завжди було тепло, з тобою можна було поговорити про все на світі. Ти все розумів. Саме цією особливістю я захоплювалася найбільше. Не знаю, як описати свою любов і дружбу до нашого Вані. Він був нашим клеєм у групі, що поєднував кожного в єдину родину. Без нього неможливо уявити нашого життя… Це велика втрата. Дякую за захист! Дякую за дружбу! Для мене ти в багатьох моментах приклад і я пам’ятатиму тебе завжди! Ти наш герой.”

Стас: “Іван, душа будь якої компанії, людина діла, а не просто слова. Я знав його завжди усміхненим, людиною, що дарувала посмішку усім довкола. Для когось він був світлом в житті і я вдячний Богу, що його промінь потрапив у моє життя також. Несправедливо, що життя молодого, перспективного хлопця обірвалося через війну. Кажуть, що Бог забирає до себе тих, кого любить найбільше. Хочеться вірити у це. Для нас це може видатись егоїстичним, але у Нього свої плани. Мої щирі співчуття родині та близьким друзям загиблого. Молюсь за їхню сім’ю.”

Ніка: “Ваня, ти не уявляєш наскільки важко підібрати слова, стільки всього було разом пережито. Ти не просто був другом, ти був завжди більше, ти у серці моєму і кожного будеш завжди! Правда, ЗАВЖДИ! Тебе дуже любимо і дуже сумуємо, друже”

Влада: “Він був справжньою, доброю, талановитою і Великою Людиною. Дякую його батькам і йому самому.”

Костя: “Іванець Іван Іванович. Яскрава особистість. Самодостатня людина. Хлопець, який завжди усім допомагав. Жив у шаленому ритмі, мав космічного масштабу ідеї. Не боявся брати на себе відповідальність, інколи більшу, ніж міг вивезти. У наших у споминах назавжди залишиться усміхненим і енергійним. Вірю, що у кращих світах ми ще зловимо із тобою не одну рибину…”

Андрій: “Іван був моїм кращим другом. В серпні ми мали святкувати десяту річницю дружби і, відповідно, вступу в університет. Цього не буде? Як не буде й того, що ми запланували зробити після війни. Доведеться всі творчі плани реалізовувати за двох. В цьому буде наша пам’ять, наша вдячність і любов усього курсу”

Університет висловлює щирі співчуття родині, близьким і друзям Івана.

Прощання

Прощання з Героєм відбудеться
6 березня 2026 року о 14:00
на Берковецькому кладовищі (м. Київ).

Світла пам’ять і шана Герою.