Музично-поетичний вечір-імпреза «Час нічого не скаже, а я б розповів…»
Такий захід 4 квітня 2024 року був організований студентами та викладачами в одному з навчальних корпусів КНУТКіТ імені І.К. Карпенка-Карого (вул. Ярославська, 17/22).
Його приурочили відразу до трьох подій: міжнародних Дня лялькаря та Дня театру і Всесвітнього дня поезії.
Ідея літературної частини та модерація – старшої викладачки кафедри філології КНУТКіТ, кандидата філологічних наук, членкині Національної спілки письменників України Вікторії Хоню (Осташ). Ідеї «олюднення» (оприявлення) поезії – старшої викладачки кафедри сценічної мови КНУТКіТ Леся Овчієва.
Серед учасників – студенти 2 курсу Факультету театрального мистецтва ОПП «Майстерність театру ляльок» (худ. керівник – доцент, заслужений артист України Леонід Попов):
Артур Манукян – «Я про це розповів би…» Вістен Ґ ‘ю Оден
Олександра Вичавка – «Темні слова» Інґеборґ Бахман
Марія Каретник – «Одна» Сильвія Плат
Володимир Сподарик – «Шатро із шовку» Роберт Фрост
Анастасія Повєщенко – «Хто цілував мене, чого і де» Една Сент-Вінсент Міллей
Євгенія Пелепко – «Скажи мені, любове» Інґеборґ Бахман
Антон Фомін – «Ти б не хотів повернутися додому?» Елізабет Торрес
Дмитро Марчук – «Вітер відлітає» Луїза Ґлік
Анастасія Журавльова та Ангеліна Пакос – «Твоє бажання – наш спокій» Елізабет Торрес
Антон Бодяко – «Пані, ви на перехрестях…» Вістен Ґ’ю Оден
Вікторія Яритик – «Поезія Відмов» Діана ді Пріма
Анна Усова – «Істина» Інґеборґ Бахман
Чому саме «імпреза»? Задум передбачав поєднання двох основних складників – «impression/враження» та «passion/емоційний сплеск», – особливо активно задіяних у сучасному літпроцесі.
У доборі авторів і поетичних творів В. Хоню (Осташ) керувалася силою впливу фігурантів на розвиток літератури, а також наявними українськими перекладами. Тож це своєрідний смаковий букет, свіжий зріз сучасної світової поезії, переважно – поезії неримованої: білого вірша та верлібру, з виразно інакшою ритмомелодикою і метафорикою, асоціативними зв’язками. За жанром і літнапрямом – це поезії-сповіді, сугестії, медитації, від модернізму до постмодерну і метамодерну.
Більшість українських перекладачів обраних для вечора віршів самі є молодими поетами, за віком доволі близькими нашим студентам-виконавцям, тож загальне тематичне вістря і настрій цих творів виявилися так само близькими для них, принаймні за напрямом творчого пошуку.
Учасники намагалися інтерпретувати обрані для виконання поезії, пропустити крізь себе їхні сенси. Тексти прожито, підтексти опредмечено, сюжетні ходи озвучено, загальний хід думки зафіксовано в афіші Марії Каретник.
Для Вікторії Хоню (Осташ), цей проєкт, за її словами, став одним із перших кроків до відновлення традиції театру поезії у нашому ЗВО.
Подяка Леоніду Попову за можливість творчого співробітництва з його курсом; завідувачеві кафедри мистецтва театру ляльок – доценту, заслуженому діячеві мистецтв України Русланові Неупокоєву, а також усім викладачам і колегам, які підтримали студентів своєю глядацькою увагою та теплими відгуками.
Відеозапис імпрези доступний для перегляду на каналі курсу.