Продюсери в Каннах: враження студентства від участі у найпрестижнішому кінофорумі світу

У травні 2026 року студенти КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого вчетверте відвідали один з найпрестижніших кінофорумів світу – Каннський кінофестиваль. Цього разу щасливчиками стали 10 карпенківців, які отримали безкоштовні акредитації на усі дні кінофестивалю (секція «Cannes Classics»). Серед них – здобувачі першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти, які навчаються за освітніми програмами «Організація кінотелевиробництва» та «Продюсерство аудіовізуального мистецтва та медіа виробництва»: Оксана Тарнавська, Поліна Бобровська та Денис Кирій-Федосенко, Єва Зур’ян та Катерина Олексейчук. 

Ми поцікавились враженнями майбутніх продюсерів і ось декілька їхніх історій:

• Поліна Бобровська, студентка третього курсу бакалаврату (керівник – доцент кафедри продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва, заслужений працівник культури України Микола Мазяр):

«Моя перша поїздка на Каннський кінофестиваль у статусі акредитованої учасниці стала справді особливим досвідом! Усім, хто живе кінематографом, бажаю хоча б раз відчути цю неповторну атмосферу! Адже Канни – це значно більше, ніж червоний хідник, прем’єри та увага до світових знаменитостей. Найцінніше тут – можливість опинитися в середовищі людей, які так само захоплені кіно, відчути себе частиною світової професійної спільноти та побачити, як народжуються майбутні кінопроєкти.

Фестиваль вражає концентрацією творчої енергії. Презентації, пітчинги, кінопокази, панельні дискусії, професійні зустрічі й неформальне спілкування створюють особливий простір, де кожне знайомство може стати початком нової співпраці, а кожна розмова — відкрити нові можливості.

Програма перебування була надзвичайно насиченою. Я відвідала офіційне відкриття Українського національного павільйону, який став важливою платформою для професійного спілкування та знайомства з представниками міжнародної кіноіндустрії. Також долучилася до панельної дискусії «Women, War and Witness: Cinema in Times of Global Crisis», присвяченої ролі кінематографа в осмисленні сучасних глобальних викликів.

Окремим джерелом натхнення стали перегляди фільмів у Grand Théâtre Lumière, де вдалося побачити кілька прем’єр конкурсної програми. Водночас особливу увагу я приділяла міжнародному нетворкінгу. На кіноринку Marché du Film та під час фестивальних заходів знайомилася з режисерами, продюсерами й представниками кінокомпаній із різних країн, зокрема Франції та інших європейських держав. Кожну можливість використовувала для презентації власного проєкту потенційним міжнародним партнерам і пошуку перспектив для майбутньої копродукції.

Ця поїздка стала для мене не лише знайомством із найбільшим кінофестивалем світу, а й цінним професійним досвідом. Вона дала можливість краще зрозуміти механізми роботи міжнародної кіноіндустрії, налагодити нові професійні контакти та ще більше переконатися в тому, що українське кіно є важливою частиною світового кінематографічного процесу».

Фото Поліни з Канн

Катерина Олексейчук, студентка  магістратури (керівник – доцент кафедри продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва, доктор економічних наук Владислав Миленький):

«Кажуть, що нові країни та міста змінюють наше бачення світу. Але, мабуть, найбільше вони допомагають краще зрозуміти самих себе. Потрапити на Каннський кінофестиваль у 22 роки колись здавалося мені майже недосяжною мрією. Та іноді мрії виявляються набагато ближчими, ніж ми уявляємо.

Завдяки ініціативі Жеральда Дюшоссуа, який з 2014 року очолює секцію «Cannes Classics», студенти з різних країн отримують унікальну можливість стати частиною фестивалю, побачити його зсередини та відчути справжній ритм світової кіноіндустрії. Я щиро вдячна за цей безцінний досвід!

Каннський фестиваль — це значно більше, ніж покази фільмів, зустрічі з професіоналами, пітчинги, Film Market чи атмосфера престижу. Це простір, який змушує замислитися над тим, що в кіноіндустрії недостатньо просто бути присутнім. Важливо розуміти, що саме ти приносиш із собою, які ідеї здатен запропонувати та який професійний шлях уже пройшов.

Для мене ця поїздка стала насамперед уроком уважності: до того, як працює індустрія зсередини, як народжуються професійні діалоги, як формується репутація і за якими правилами існує цей світ.

Такі місця дають не лише можливість навчатися, а й відповідальність бути голосом своєї країни, представляти її через власні ідеї та творчість.

І саме тут я зрозуміла: наступного разу хочу приїхати до Канн не лише як глядач чи слухач. Хочу приїхати з історією, яка варта того, щоб її почули».

Фото Катерини з Канн

• Єва Зур’ян, студентка  магістратури (керівник – доцент кафедри продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва, доктор економічних наук Владислав Миленький). Cаме Єва четвертий рік поспіль є кураторкою студентської акредитації для студентів КНУТКіТ:

«Для мене Канни 2026 стали значно більшим, ніж черговою професійною поїздкою. Цього року фестиваль дав можливість по-новому оцінити студентську програму, яку ми вже четвертий рік реалізуємо разом із Cannes Classics — засновниками цієї ініціативи. За цей час вона пройшла шлях від можливості для студентів відвідати один із найважливіших кінофестивалів світу до повноцінного професійного середовища, яке допомагає молодим кінематографістам інтегруватися в міжнародну індустрію.

Саме цьогоріч особливо відчувалося, що ця система почала працювати самостійно. Студенти, які кілька років тому вперше приїжджали до Канн у межах програми, сьогодні повертаються вже з власними проєктами, професійними контактами та досвідом, яким охоче діляться з новими учасниками. На індустрійних заходах, у національних павільйонах і під час професійних зустрічей було приємно бачити як нинішніх студентів, так і випускників університету. У такі моменти особливо розумієш, що справжня цінність цієї ініціативи не вимірюється одним фестивальним сезоном. Вона проявляється поступово — через міжнародні партнерства, нові проєкти, професійну мобільність і формування спільноти, яка продовжує розвиватися далеко за межами фестивалю.

Надзвичайно важливо, що ці результати помітні не лише для нас. Під час післяфестивального спілкування керівник програми Cannes Classics поділився, що для нього особливо цінно спостерігати, як навколо цієї ініціативи формується справжня екосистема. Саме такою була одна з ключових ідей під час її створення. Він також зазначив, що з кожним роком аудиторія програми збільшується, а професійна спільнота навколо неї продовжує зростати.

По-іншому цього року відкрилася для мене й сама програма Cannes Classics. Якщо торік більшість переглянутих стрічок були саме з цієї секції, то цього разу я свідомо присвятила їй усю свою фестивальну програму. Це не лише можливість знайомитися з кінематографічною спадщиною, а й спосіб зрозуміти, як працюють культурна пам’ять, архіви та міжнародне визнання національних кінематографів. Особливе враження справив показ, присвячений Каннському фестивалю 1947 року. Він став не просто переглядом історичних матеріалів, а глибоким осмисленням пам’яті, історії та людей, чиї імена залишаються або, навпаки, поступово зникають із культурного простору.

Водночас фестиваль став місцем для нових міжнародних знайомств і професійних діалогів, пов’язаних не лише з фестивальною діяльністю, а й із розвитком архівних проєктів, культурних партнерств та співпраці між інституціями.

Головним особистим підсумком Канн 2026 стало усвідомлення того, що за чотири роки навколо цієї програми сформувалося самодостатнє професійне середовище. Саме це додає мотивації працювати над її подальшим розвитком і поступовою інтеграцією в інституційну структуру університету, щоб вона могла стабільно функціонувати та розвиватися незалежно від того, хто саме координує її в конкретний момент.

Цьогорічний фестиваль ще раз підтвердив просту, але важливу думку: міжнародні освітні програми — це не одноразова можливість відвідати престижний фестиваль. Це довгострокова інвестиція в людей, професійні спільноти, міжнародну співпрацю та майбутнє української кіноіндустрії».

Фото Єви з Канн