Вшанування пам’яті випускників-карпенківців, полеглих за Україну
14 травня 2026 року в головному корпусі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого відбувся меморіальний захід вшанування пам’яті випускників – Вікторії Бобрової, продюсерки та кастинг-директорки, і Костянтина Штифурака, режисера, продюсера та журналіста, які віддали своє життя за Україну.
Вікторія Боброва навчалася в Університеті у 2016–2019 роках за освітньо-професійною програмою «Організація кінотелевиробництва». Та навчанням вона не обмежувалася. Її шлях завжди був ширшим – глибшим за професію, більшим за рамки однієї справи. У сфері кіно Вікторія працювала продюсеркою, кастинг-директоркою, продакшн-асистенткою, режисеркою. Вона долучалася до створення українських проєктів, допомагала народжуватися новим історіям, відкривала людей і підтримувала творчі команди. Її знали як уважну, чутливу й відповідальну людину, яка тонко відчувала творчий процес і тих, хто був поруч.
Та коли країна потребувала – Вікторія обрала службу. Вона стала офіцеркою відділення комунікацій управління у складі 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». З 2024 року служила пресофіцеркою бригади, а в останні дні виконувала обов’язки начальниці відділення комунікацій. Її позивний – «Квітка» – став відображенням її самої: тендітної зовні, але сильної духом. Ми запам’ятаємо Вікторію світлою, щирою і мужньою людиною, яка вміла підтримати, вислухати, надихнути. Її шлях був наповнений творчістю, служінням і любов’ю до України.
23 квітня 2026 року її життя обірвалося під час виконання бойового завдання – захищаючи Україну від російської агресії.
Костянтин Штифурак навчався в Університеті у 2006–2010 роках за освітньо-професійною програмою «Режисура телебачення». Вже тоді було зрозуміло: для нього творчість – це не лише професія, а спосіб бачити й осмислювати світ.
Після навчання він працював журналістом, редактором, шефредактором і режисером на провідних українських телеканалах – 5 канал, 24 канал, ESG, Новий канал. Його знали як професіонала, який однаково впевнено працював із журналістикою, режисурою та телевізійним виробництвом. Він не боявся складних тем і завжди шукала сильні, чесні історії.
У 2014 році Костянтин створив власну продакшн-студію «Bobina», де став головним режисером. Він працював над відеопроєктами, документальними зйомками, одним із перших в Україні почав активно використовувати квадрокоптери для професійної відеозйомки. Колеги згадують його як надзвичайно відповідального, відкритого й талановитого фахівця, людину, яка завжди погоджувалася допомогти й ніколи не відмовлялася від складних викликів.
З початком повномасштабного вторгнення Костянтин добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальному підрозділі «Пекельні Шершні» 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Побратими знали його за позивним «Режисер». Згодом він став командиром відділення БПЛА (безпілотних літальних апаратів) – людиною, яка не лише виконувала бойові завдання, а й відповідала за інших.
У цивільному житті він створював кадри. На війні – боронив тих, для кого майбутнє цих кадрів мало існувати.
14 грудня 2025 року Костянтин загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи Україну. Його життя було коротким, але сповненим змісту, і завершилося найвищим проявом служіння – відданістю своїй державі.
Захід пройшов біля Місця пам’яті Університету – просторі, де кожне ім’я має особливе значення, де тиша говорить гучніше за слова. Присутні – рідні, друзі, викладачі, колеги та побратими Героїв, які зібралися, аби разом згадати та вшанувати тих, хто був частиною великої університетської родини.
Під час церемонії до присутніх звернулася ректор Університету Інна Кочарян: «Ця клята війна забрала молоді життя, сповнені мрій, планів і творчого майбутнього. Вони навчалися в нашому Університеті, мріяли, будували професійний шлях, хотіли творити українське мистецтво та розвивати нашу країну. Вікторію я знала особисто – вона навчалася у мене на кафедрі. Костянтин також був студентом Університету в роки, коли я викладала. Це надзвичайно болюча втрата для всієї нашої університетської спільноти.
Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом і безмежно вдячні за мужність та жертовність. Усі студенти, викладачі та майбутні покоління пам’ятатимуть, завдяки кому сьогодні мають можливість навчатися, творити й жити у вільній Україні. Ми щиро дякуємо батькам за те, що виховали справжніх Героїв. Слава Героям. Герої не вмирають».
Під час церемонії мати Костянтина Штифурака поділилася теплими спогадами про сина: «Костянтин був дуже енергійним, умів вести за собою людей, дуже любив історію, мистецтво кадру та режисуру телебачення. Коли почалася повномасштабна війна, він одразу прийняв рішення йти боронити Україну й просто поставив усю сім’ю перед фактом. Я дуже хочу, щоб його приклад надихав нові покоління студентів».
Особливо зворушливою миттю стало долучення світлин Вікторії Бобрової та Костянтина Штифурака до Місця пам’яті. Прозвучали слова про те, що кожне ім’я – це історія, кожен погляд – це життя, а кожна світлина – це присутність тих, хто вже не поруч, але назавжди залишається з нами.
Присутні вшанували пам’ять Вікторії Бобрової, Костянтина Штифурака та всіх загиблих Захисників і Захисниць України хвилиною мовчання. Після цього пролунало традиційне: «Слава Україні!» – «Героям слава!», і всі охочі поклали квіти до Місця пам’яті.
Словами вдячності та спогадами про Героїв поділилися рідні, друзі, однокурсники, викладачі, колеги та побратими. Їхні слова надали події особливої щирості та глибини, перетворивши церемонію на живу розмову пам’яті – теплу, болісну й водночас світлу.
Місце пам’яті Університету є ще одним символом вдячності та шани. Це простір, де пам’ять живе – у слові, у тиші, у серцях. Це місце нагадує: справжня відданість, талант і мужність залишають по собі слід, який не зникає з часом.
Слава Україні! Слава героям! Пам’ятаємо!
Ведучий:
- Студент 4 курсу ОПП «Майстерність диктора та ведучого програм телебачення» Гліб Бондаренко
Організатори:
- Режисер-постановник – Олександр Пахарчук
- Звукове забезпечення та відеозйомка – Максим Блохін
- Фото – Станіслав Потанін
- Світлове забезпечення – Максим Мітюхляєв