«Культура. Сила. Україна» — святковий концерт до Дня працівників культури у Карпенка-Карого

07 Листопада 2025

7 листопада 2025 року в навчальному театрі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого відбувся святковий пісенний вечір «Культура. Сила. Україна», присвячений Дню працівників культури та майстрів народного мистецтва України.

Організатором заходу традиційно стала кафедра музичного виховання, яка об’єднала студентів, викладачів, працівників і гостей Університету у щирому святі української пісні – символу єдності, духовності й національної сили.

Вітальне слово ректорки

Свято відкрили ведучі, які привітали присутніх із професійним Днем та наголосили, що саме культура формує духовний код українців, робить нас стійкими й незламними.

До привітання долучилася ректорка Університету, професорка Інна Кочарян, яка звернулася до всіх присутніх зі щирими словами: «Культура – це серце нації. Це те, що не можна зруйнувати навіть у найтяжчі часи.
Ми, освітяни й митці, несемо це серце у кожен дім, у кожну душу.
Дякую всім, хто творить українське мистецтво, зберігає його і навчає молодь любити його так, як любимо ми. Від імені Кабінету Міністрів України маю приємну місію – вручити Подяки Прем’єр-міністра України працівникам нашого Університету. Ці нагороди – це визнання вашої праці, вашого таланту, вашої щоденної відданості справі розвитку української культури та освіти».

За вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва, сумлінну працю й високий професіоналізм Подякою Прем’єр-міністра України були нагороджені:

Зоя Юріївна Злочевська — заступник начальника відділу з організації освітнього процесу;
Наталія Олександрівна Костюк — професор кафедри звукорежисури;
Катерина Олександрівна Лук’яненко — старший викладач кафедри мистецтва театру ляльок;
Дмитро Іванович Остапенко — професор кафедри організації театральної справи імені І.Д. Безгіна.

Вітання колег супроводжувалися щирими оплесками, а святковий захід став символом глибокої шани до працівників культури, які зберігають і примножують мистецьку спадщину України.

Музичні виступи акторів – пісня, що об’єднує

Свято розпочалося проникливою піснею «Біля тополі» у виконанні Микити Лагнюка (3-А курс) – щирою історією про материнське чекання, біль і гордість за сина-захисника. Її продовжив Єгор Русавський (2-В курс) із ліричною композицією «В саду осіннім айстри білі», що огорнула зал ароматом спогадів і м’якою осінньою тугою. А Софія Зеленська (3-В курс) у пісні «Листопад» зуміла передати красу кохання, яке не зникає, навіть коли опадає останнє листя.

Карпатську енергію сцени подарував Євгеній Жураковський (3-В курс), виконавши веселу «Гуцулку Ксеню» – дзвінку, життєрадісну, сповнену щирої української вдачі. Їй контрастом прозвучала ніжна «Йшла дівчина лучками» у дуеті Марії Воронкіної та Катерини Васильчук (2-В курс) – пісня про чистоту, юність і мрію, що цвіте, як польова квітка. Не менш зворушливо прозвучала «Ой у вишневому саду» у виконанні Олександри Демидової, Софії Калити та Юлії Райхель (2-А курс), – мелодія, що повертає до джерел і родинного тепла.

Весняний подих серед осені принесла Анастасія Черневич (3-В курс) з піснею «Сопілкар», у якій відчувалася легкість, ніжність і нове життя. Її змінив глибокий, емоційний виступ Ольги Гладуненко (2-Б курс) із піснею «Цвіте терен» – сповіддю жіночої долі, терпіння і любові. Тему щирості продовжила Софія Скубенко (2-Г курс), виконавши пісню «За лісами, горами» — тиху, ліричну, з ароматом далекого дому.

Жвавості та радості святу додали студенти 2-Б курсу, які запально виконали «Ой Марічко, чичері» – пісню, що одразу об’єднала зал у спільній посмішці. Далі Дмитро Бялгожевський (3-А курс) подарував ностальгійну композицію «Ясени», а Марія Логан (3-А курс) у пісні «Троянди на пероні» зуміла передати ніжність очікування і тепло вірності навіть крізь розлуку.

Сучасну атмосферу вечора продовжили Софія Скубенко та Кіра Патяка (2-Г курс) із піснею «Місто спить», що пролунала як інтимна розмова сердець у тиші нічного міста. А пісня «Хрещатик» у виконанні Антона Приходька, Іллі Шумка, Івана Фареника та Ярослава Снітка (2-В курс) передала дух Києва – ніжного, багатолюдного, сповненого любові й спогадів.

Фінальним акордом свята стала пісня «Моє ім’я – Україна» у виконанні Софії Скубенко та Кіри Патяки (2-Г курс), до якої долучилися всі учасники концерту. Її слова стали символом єдності, віри та гордості за українську культуру: «Моє ім’я — Україна, і серце моє — народ».

Фінал: «Культура — це те, що робить нас сильними»

У завершальному слові ведучі Шона Марчук та Андрій Онищук (2-А курс) наголосили: «Культура – це те, що робить нас сильними. Поки звучить українська пісня – ми є, ми боремось, ми живемо. Хай кожен наш день буде наповнений піснею, а кожне серце – вдячністю тим, хто зберігає і примножує українську культуру».

У залі лунали тривалі оплески. Глядачі дякували студентам і викладачам за тепло, талант і любов до української пісні.

Організатори висловили щиру подяку викладачам кафедри музичного виховання, працівникам навчального театру, звукорежисеру та художнику по світлу – за професіоналізм, підтримку і створення справжнього свята душі.