25 березня при повному залі в Sense Hub Kyiv відбувся показ фільму Олега Сенцова «Носоріг»

25 березня при повному залі в Sense Hub Kyiv відбувся показ фільму Олега Сенцова «Носоріг», після якого пройшла змістовна розмова з кінознавцем, цьогорічним лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка Сергієм Тримбачем. Дискусія, модерована кінознавцями КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого Олегом Зозулею та Владиславом Бебешком, вийшла далеко за межі обговорення самого фільму і перетворилась на спробу осмислити 1990-ті як травматичний і водночас визначальний період для українського суспільства та кіно.

Передусім йшлося про 1990-ті як про час радикального зламу — не лише політичного чи економічного, а екзистенційного. «Носоріг» у цьому контексті розглядали не як кримінальну драму у вузькому сенсі, а як історію формування людини в умовах розпаду ціннісних систем. Важливим акцентом стало те, що Сенцов не романтизує бандитизм 90-х, на відміну від російської культури, а демонструє їх як простір деградації.

Окремо присутні обговорили специфіку репрезентації цього десятиліття в українському кіно. Сергій Тримбач звернув увагу, що тривалий час український кінематограф не мав достатньої дистанції для осмислення цієї епохи. У цьому сенсі «Носоріг» є симптомом зрілості кіно — здатності до рефлексії, а не лише фіксації.

Дискусія торкнулася і питання універсальності: попри вкоріненість у локальному контексті, історія «Носорога» читається як притча про вчинки, провину і можливість/неможливість спокути. Саме ця універсальність і робить українське кіно конкурентним у світовому контексті, коли локальна історія резонує з глобальними питаннями людського існування. Значну увагу глядачі приділили релігійним мотивам і символічному виміру фільму.

У підсумку захід в Sense Hub Kyiv окреслив «Носорога» не лише як важливий фільм про 90-ті, а як маркер ширшого процесу — дорослішання українського кінематографа, який починає говорити з глядачем чесно, без міфологізації і без спрощень.